1 І заговорив шух'янин Білдад та й сказав:

2 Як довго ви будете пастками класти слова? Розміркуйте, а потім собі поговоримо!

3 Чому пораховані ми, як худоба? Чому в ваших очах ми безумні?

4 О ти, що розшарпуєш душу свою в своїм гніві, чи для тебе земля опустіє, а скеля осунеться з місця свого?

5 Таж світильник безбожних погасне, і не буде світитися іскра огню його:

6 його світло стемніє в наметі, і згасне на ньому світильник його,

7 стануть тісні кроки сили його, і вдарить його власна рада!...

8 Бо він кинений в пастку ногами своїми, і на ґраті він буде ходити:

9 пастка схопить за стопу його, зміцниться сітка на ньому,

10 на нього захований шнур на землі, а пастка на нього на стежці...

11 Страхіття жахають його звідусіль, і женуться за ним по слідах.

12 Його сила голодною буде, а нещастя при боці його приготовлене.

13 Його шкіра поїджена буде хворобою, поїсть члени його первороджений смерти.

14 Відірвана буде безпека його від намету його, а Ти до царя жахів його приведеш...

15 Він перебуває в наметі своєму, який не його, на мешкання його буде кинена сірка.

16 Здолу посохнуть коріння його, а згори його віття зів'яне.

17 Його пам'ять загине з землі, а на вулиці ймення не буде йому.

18 Заженуть його з світла до темряви, і ввесь світ проганяє його.

19 У нього немає в народі нащадка, ні внука, і немає останку в місцях його мешкання.

20 На згадку про день його остовпівали останні, за волосся ж хапались давніші...

21 Ось такі то мешкання неправедного, і це місце того, хто Бога не знає!