1 Ми, сильні, повинні нести слабості безсилих, а не собі догоджати.
12 Оце Моя заповідь, щоб любили один одного ви, як Я вас полюбив!
35 Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви.
36 Був нагий і Мене зодягли ви, слабував і Мене ви відвідали, у в'язниці Я був і прийшли ви до Мене.
37 Тоді відповідять Йому праведні й скажуть: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили і нагодували, або спрагненого і напоїли?
38 Коли то Тебе мандрівником ми бачили і прийняли, чи нагим і зодягли?
39 Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в'язниці і до Тебе прийшли?
40 Цар відповість і промовить до них: Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили.
13 Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх.
4 Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших.
38 Давайте і дадуть вам; мірою доброю, натоптаною, струснутою й переповненою вам у подолок дадуть. Бо якою ви мірою міряєте, такою відміряють вам.
14 Яка користь, брати мої, коли хто говорить, що має віру, але діл не має? Чи може спасти його віра?
15 Коли ж брат чи сестра будуть нагі, і позбавлені денного покорму,
16 а хтонебудь із вас до них скаже: Ідіть з миром, грійтесь та їжте, та не дасть їм потрібного тілу, що ж то поможе?
17 Так само й віра, коли діл не має, мертва в собі!
2 Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закона Христового.
42 Хто просить у тебе то дай, а хто хоче позичити в тебе не відвертайсь від нього.
28 Хто крав, нехай більше не краде, а краще нехай працює та чинить руками своїми добро, щоб мати подати нужденному.
13 беріть уділ у потребах святих, будьте гостинні до чужинців!
17 А хто має достаток на світі, і бачить брата свого в недостачі, та серце своє зачиняє від нього, то як Божа любов пробуває в такому?
35 Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слабим, та пам'ятати слова Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: Блаженніше давати, ніж брати!
36 Проказавши ж оце, він навколішки впав, та й із ними всіма помолився.
37 І знявсь між усіма плач великий, і вони припадали на Павлову шию, і його цілували...
38 А найтяжче вони сумували з-за слова, яке він прорік, що не бачитимуть більш обличчя його. І вони провели його до корабля.
17 Хто милостивий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолужить йому.
11 Бо не передеться убогий з-посеред Краю, тому я наказую тобі, говорячи: Конче відкривай руку свою для брата свого, і вбогого свого, і для незаможного свого в Краї своїм.
33 Продавайте достатки свої та милостиню подавайте. Робіть калитки собі не старіючі, невичерпний скарб той у небі, куди не закрадається злодій, і міль де не точить.
34 Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше!
16 Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі.
10 А люди питали його й говорили: Що ж нам робити?
11 І сказав він у відповідь їм: У кого дві сорочці, нехай дасть немаючому; а хто має поживу, нехай робить так само.