4 Перелюбники та перелюбниці, чи ж ви не знаєте, що дружба зо світом то ворожнеча супроти Бога? Бо хто хоче бути світові приятелем, той ворогом Божим стається.
16 А Рут відказала: Не силуй мене, щоб я покинула тебе, щоб я вернулася від тебе, бо куди підеш ти, туди піду й я, а де житимеш ти, там житиму й я. Народ твій буде мій народ, а Бог твій мій Бог.
17 Де помреш ти, там помру й я, і там буду похована. Нехай Господь зробить мені так, і так нехай додасть, і тільки смерть розлучить мене з тобою.
1 І сталося, як скінчив він говорити до Саула, то Йонатанова душа зв'язалася з душею Давидовою, і полюбив його Йонатан, як душу свою.
2 І того дня взяв його Саул, і не пустив його вернутися до дому його батька.
3 І склав Йонатан із Давидом умову, бо полюбив його, як душу свою.
24 Є товариші на розбиття, та є й приятель, більше від брата прив'язаний.
24 Є товариші на розбиття, та є й приятель, більше від брата прив'язаний.
11 Бо прагну вас бачити, щоб подати вам якого дара духовного для зміцнення вас,
12 цебто потішитись разом між вами спільною вірою і вашою, і моєю.
11 Улюблені, коли Бог полюбив нас отак, то повинні любити і ми один одного!
12 Бога не бачив ніколи ніхто. Коли один одного любимо, то Бог в нас пробуває, а любов Його в нас удосконалилась.
7 Улюблені, любім один одного, бо від Бога любов, і кожен, хто любить, родився від Бога та відає Бога!
10 і якби вони впали, підійме одне свого друга! Та горе одному, як він упаде, й нема другого, щоб підвести його...
10 Любіть один одного братньою любов'ю; випереджайте один одного пошаною!
17 Як гострить залізо залізо, так гострить людина лице свого друга.
17 Як гострить залізо залізо, так гострить людина лице свого друга.
28 Лукава людина сварки розсіває, а обмовник розділює друзів.
1 І сказав Давид: Чи є ще хто, хто позостався з Саулового дому? Я зроблю йому ласку ради Йонатана.
13 Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх.
13 Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх.
19 Шануй батька та матір, і: Люби свого ближнього, як самого себе.
9 Олива й кадило потішують серце, і солодкий нам друг за душевну пораду.
10 Друга свого й друга батька свого не кидай, а в дім брата свого не приходь в день нещастя свого, ліпший сусіда близький за далекого брата!
15 Я вже більше не буду рабами вас звати, бо не відає раб, що пан його чинить. А вас назвав друзями Я, бо Я вам об'явив усе те, що почув від Мого Отця.
24 Не дружись із чоловіком гнівливим, і не ходи із людиною лютою,
25 щоб доріг її ти не навчився, і тенета не взяв для своєї душі.
21 І ми оцю заповідь маємо від Нього, щоб, хто любить Бога, той і брата свого любив!
1 Пісня прочан. Давидова. Оце яке добре та гарне яке, щоб жити братам однокупно!
2 Воно як та добра олива на голову, що спливає на бороду, Ааронову бороду, що спливає на кінці одежі його!
3 Воно як хермонська роса, що спадає на гори Сіону, бо там наказав Господь благословення, повіквічне життя!
5 Ліпше відкрите картання, ніж таємна любов.
6 Побої коханого вірність показують, а в ненависника поцілунки численні.
9 Хто шукає любови провину ховає, хто ж про неї повторює, розгонює друзів.
33 Не дайте себе звести, товариство лихе псує добрі звичаї!
33 Не дайте себе звести, товариство лихе псує добрі звичаї!
14 Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...
12 А коли б хто напав на одного, то вдвох вони стануть на нього, і нитка потрійна не скоро пірветься!
3 І склав Йонатан із Давидом умову, бо полюбив його, як душу свою.
17 Правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом.
17 Правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом.
1 Пісня прочан. Давидова. Оце яке добре та гарне яке, щоб жити братам однокупно!
10 Друга свого й друга батька свого не кидай, а в дім брата свого не приходь в день нещастя свого, ліпший сусіда близький за далекого брата!
6 (68-7) Бог самітних уводить до дому, витягує в'язнів з кайданів, тільки відступники мешкати будуть у спаленій сонцем землі!
9 Краще двом, як одному, бо мають хорошу заплату за труд свій,
10 і якби вони впали, підійме одне свого друга! Та горе одному, як він упаде, й нема другого, щоб підвести його...
20 Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, а хто товаришує з безумним, той лиха набуде.
9 Олива й кадило потішують серце, і солодкий нам друг за душевну пораду.
12 Оце Моя заповідь, щоб любили один одного ви, як Я вас полюбив!
9 Краще двом, як одному, бо мають хорошу заплату за труд свій,