16 Думайте між собою однаково; не величайтеся, але наслідуйте слухняних; не вважайте за мудрих себе!
3 Більше не говоріть зарозуміло, нехай з ваших уст не виходить зухвальство, бо Господь Бог знання, і Він упляновує вчинки!
2 Прийде пишність, та прийде і ганьба, а з сумирними мудрість.
3 Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе.
4 Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших.
5 Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі!
10 Тільки сварка пихою зчиняється, а мудрість із тими, хто радиться.
17 А хто хвалиться, нехай хвалиться в Господі!
18 Бо достойний не той, хто сам себе хвалить, але кого хвалить Господь!
23 Гординя людини її понижає, а чести набуває покірливий духом.
2 Таж усе це створила рука Моя, і так все це сталось, говорить Господь! І при тому дивлюсь Я на вбогого та на розбитого духом, і на тремтячого над Моїм словом.
16 бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва, це не від Отця, а від світу.
13 Страх Господній лихе все ненавидіти: я ненавиджу пиху та гордість, і дорогу лиху та лукаві уста!
2 Прийде пишність, та прийде і ганьба, а з сумирними мудрість.
7 Та Господь сказав Самуїлові: Не дивись на обличчя його та на високість зросту його, бо Я відкинув його Собі! Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце.
5 Огида для Господа всякий бундючний, ручуся: не буде такий без вини!
28 і простих світу, і погорджених, і незначних вибрав Бог, щоб значне знівечити,
29 так щоб не хвалилося перед Богом жадне тіло.
25 Буває, дорога людині здається простою, та кінець її стежка до смерти.
12 Тому то, хто думає, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти!
20 А далі сказав Він: Що з людини виходить, те людину опоганює.
21 Бо зсередини, із людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства,
22 перелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум.
23 Усе зле це виходить зсередини, і людину опоганює!
37 (4-34) Тепер я, Навуходоносор, хвалю й звеличую та славлю Небесного Царя, що всі чини Його правда, а дорога Його правосуддя, а тих, хто ходить у гордощах, Він може понизити.
4 Заплата покори і страху Господнього, це багатство, і слава, й життя.
10 Упокоріться перед Господнім лицем, і Він вас підійме!
12 Перед загибіллю серце людини високо несеться, перед славою ж скромність.
17 Наказуй багатим за віку теперішнього, щоб не неслися високо, і щоб надії не клали на багатство непевне, а на Бога Живого, що щедро дає нам усе на спожиток,
3 І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!
11 Хто бо підноситься буде впокорений, а хто впокоряється той піднесеться.
12 Перед загибіллю серце людини високо несеться, перед славою ж скромність.
22 А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра,
23 лагідність, здержливість: Закону нема на таких!
11 І відповів Ізраїлів цар та й сказав: Кажіть: Хай не хвалиться той, хто меча припинає, а той, хто розв'язує!
6 Та ще більшу благодать дає, через що й промовляє: Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать.
18 Перед загибіллю гордість буває, а перед упадком бундючність.
9 А понижений брат нехай хвалиться високістю своєю,
10 а багатий пониженням своїм, бо він промине, як той цвіт трав'яний,
23 Гординя людини її понижає, а чести набуває покірливий духом.
5 Також молоді, коріться старшим! А всі майте покору один до одного, бо Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать!
6 Тож покоріться під міцну Божу руку, щоб Він вас Свого часу повищив.
7 Покладіть на Нього всю вашу журбу, бо Він опікується вами!
25 Дім пишних руйнує Господь, але ставить межу для вдови.